«Львівський період» у біографії фельдмаршала Конрада фон Гьотцендорфа

Травень 23, 2025 dolyalviv НОВИНИ

Остап Козак

Постать фельдмаршала австро-угорської армії Франца Конрада фон Гьотцендорфа (1852 – 1925 р.р.) не надто знайома широкому загалу шанувальників військової історії в Україні. І даремно.  Адже саме він очолював генеральний штаб армії Габсбурзької монархії під час Першої світової війни та був безпосередньо причетним як до перемог, так і до поразок у ній. Серед когорти австрійського генералітету Конрада фон Гьотцендорфа відносили до розряду «яструбів війни». Саме він послідовно відстоював ідею превентивної війни проти Росії та її союзників на Балканах – Сербії та Чорногорії. І сьогодні російська пропаганда зараховує його до категорії одного з «розпалювачів» Великої війни, наряду із німецьким імператором Вільгельмом ІІ (звісно, замовчуючи при цьому, не мало важливу “роль” російського царя Ніколая ІІ).

Військову кар’єру Конрад фон Гьотцендорф розпочав у 1871 році, закінчивши військову академію «Терезіана». До слова, частка «Конрад» (Conrad) була частиною його прізвища (по батькові). Через це у історичній літературі фон Гьотцендорфа часто називали просто – генерал Конрад.

За час служби фон Гьотцендрф змінив численні гарнізони, побувавши чи не в усіх куточках Австро-Угорщини. Особливо важливим для становлення майбутнього фельдмаршала виявився «львівський період». 29 жовтня 1883 року 31-річного капітана Конрада було призначено  начальником штабу 11-ї піхотної дивізії австро-угорського спільного війська (K.u.K. 11. Infanterietruppendivision) у столицю коронного краю Галичини та Лодомерії місто Львів.

На той час Львів був важливим військово-політичним центром Габсбурзької монархії. Тут розташовувались штаби XІ корпусу, 11-ї та 30-ї піхотних дивізій, були розквартировані піхотні та кавалерійські частини спільного війська. На посаді начальника штабу дивізії Конрад закріпив за собою репутацію цілеспрямованого та рішучого новатора. Особливо це виявилось у впровадженні у військах польових маневрів замість нудних навчань на плацу. На посаді начальника штабу дивізії він перебував до середини жовтня 1887 р. До речі, саме у цей час, у мобілізаційному відділі командування корпусу проходив службу капітан Моріц фон Ауфенберг (1852—1928 р.р.) – ще один майбутній австро-угорський генерал, командувач 4-ю армією і герой  «Битви під Комаровом» на початку Першої світової війни. У своїх спогадах фон Ауфенберг характеризував Конрада як щирого і відданого друга.

Втім, молодого капітана фон Гьотцендорфа займала не лише військова служба. Так, серед молодших офіцерів було прийнято відвідувати світські заходи в домівках старших офіцерів. Результатом цього були не рідкісні випадки, коли перші одружувалися з доньками чи сестрами своїх товаришів по службі. На одній із таких вечірок капітан Конрад познайомився із Вільгельміною «Вільмою» Ле Бо, 23-річною донькою полковника (пізніше генерал-майора) Августа Ле Бо і закохався в неї. У результаті 10 квітня 1886 року вони  у Львові візьмуть шлюб, попередньо отримавши згоду цісаря Франца Йосифа ІІ. Завдяки цьому шлюбу, Конрад потрапив у справжню офіцерську родину, де двоє братів його дружини були також військовими. Не виключено, що цей факт позитивно відбився на його подальшій військовій кар’єрі.

Загалом подружжя Конрадів мало чотирьох синів і усі вони стали офіцерами австро-угорської армії. У 1887 році у Львові народився їх первісток, якого за традицією, назвали Конрад.  Щоб уникнути повтору «Konrad Conrad von Hoetzendorf», кликали  його скорочено – Курт.

Із Галичиною доля пров’язала  ще двох синів Конрада. Восени 1914 року вони обоє брали участь у боях на Східному фронті. Так, лейтенант 15-го драгунського полку Ервін фон Гьотцендорф  був поранений під Перемишлем 19 жовтня 1914 року. Трагічною виявилась доля іншого сина – Герберта, поручника цього ж полку, який загинув 8 вересня 1914 року, офіційно, біля міста Рава Руська. Разом з тим, у своїх післявоєнних мемуарах, Конрад опосередковано стверджує, що ця трагічна для нього подія сталась у районі с. Страдч (20 км на захід від Львова), під час битви на річці Верещиця (т.зв. «Городоцька битва»).

Цікавий факт. У розпал згаданої битви генерал-полковник фон Гьотцендорф, як начальник генштабу австро-угорської армії, разом із верховним головнокомандувачем ерцгерцогом Фрідріхом з інспекцією відвідав безпосередній район бойових дій біля міста Городок. На той час Львів вже було втрачено – його окупувала російська армія. Навколо вирувала битва із ще невідомим результатом. І у цій ситуації австрійські високопосадовці відчували потребу побачити усе власними очима. Із прикрістю генерал Конрад відзначав, що якби не паніка, яка виникла у лавах 23-ї дивізії угорських гонведів на північній ділянці оборони Львова (Жовква – Рава-Руська), то столицю Галичини можна було б оборонити.

І чи не найголовніше для нас. Саме ген. Конрад фон Гьотцендорф, у гострій дискусії із начальником генштабу кайзерівської Німеччини ген.Фалькенгаймом, принципово наполіг на проведенні навесні 1915 року саме на галицькому напрямі масштабної наступальної операції. Успішний прорив під лемківським містечком Горлиці переломив ситуацію на Східному фронті і розпочав наступ австро-німецьких військ. У результаті цього було визволено Львів та майже усю територію Галичини. 27 червня ген. Конрад у супроводі інших австрійських та німецьких генералів урочисто вступив у столицю Галичини. Це була мить його найбільшого життєвого тріумфу. У 1916 році генералу Конраду фон Гьотцендорфу було присвоєно високе звання фельдмаршала.

Тае вже наступного року, внаслідок конфлікту із новим імператором Габсбурзької монархії Карлом І, генерал Конрад вимушено подає у відставку із посади начальника генерального штабу. Відтак, його відправили командувати на Італійський фронт, де він зазнав невдачі у битві біля річки П’яве.

Після закінчення Першої світової війни та розпаду Австро-Угорщини фон Гьотцендорф написав низку своїх спогадів. Помер він 25 серпня 1925 року та був похований із почестями у Відні.

 

Використана література.

1.Urbanski von Ostrymiecz ,«Conrad von Hötzendorf. Soldat und Mensch» , 1939, Graz-Leipzig-Wien. S. 53-54.

2.Feldmarschall Conrad ,«Aus meiner Dienstzeit 1906-1918», Vierter Band, 1923, S. 691.

3.Ludwig von Pastor, «Conrad von Hoetzendorf. Ein Lebensbild», S.15 – 17.

4.Auffenberg –Komarow, «Aus Oesterreich Hoehe und Niedergang», Muenchen, 1921, S. 54 – 55.