ЩОДО МІСЦЯ ПОХОВАННЯ ПОЛКОВНИКА ТІРОЛЬСЬКИХ ЦІСАРСЬКИХ СТРІЛЬЦІВ БРОША ФОН ААРЕНАУ

Березень 28, 2016 dolyalviv Статті

Військовий меморіал часів Першої світової війни біля села Гійче Жовківського району на Львівщині без перебільшення може вважатися перлиною монументального мистецтва в Україні. На двох його полях, що обабіч дороги, поховано військовослужбовців австро-угорської та російської армій. Cеред упокоєних тут – командир 2-го полку австрійських Тірольських цісарських стрільців (Tiroler Kaiserjaeger) полк. Александр Брош фон Ааренау. Попри загальну відомість цього факту, серед дослідників досі точаться дискусії про точне місце спочинку полковника. На підставі нещодавно виявлених архівних документів, нарешті можемо дати однозначну відповідь.

Командир 2-го полку Тірольських цісарських стрільців полк. Александр Брош фон Ааренау

Командир 2-го полку Тірольських цісарських стрільців полк. Александр Брош фон Ааренау не був тірольцем. Він народився 1870 року в м.Тімішоара (сьогодні Румунія). Поступивши на військову службу, зробив запаморочливу кар’єру, ставши головою військової канцелярії спадкоємця престолу Австро-угорської імперії ерцгерцога Франца Фердинанда. Багато в чому завдяки Брошу у наслідного принца з’явилась концепція докорінної реформи монархії. Однак, усе змінило убивство ерцгерцога у Сараєві та початок Світової війни. Глибоко вражений крахом усіх багаторічних планів, полковник Брош добився свого призначення на командування 2-им полком Тірольських цісарських стрільців та відправки на Східний фронт у Галичину.

Бій біля українського села Гійче для сучасної Австрії, а точніше для її альпійської землі Тіроль має символічне значення. У вересні 1914 року на фронтах у Західній Україні  (тоді – Східній Галичині) воювали усі чотири полки своєрідної гвардії імператора Франца Йосифа – Тірольських цісарських стрільців, які прославились своєю не аби якою мужністю. Одним із таких полків тірольців командував полковник Александр Брош.

Полковник Брош у бою під Гійче.

Бій під селом Гійче, що в 12 км на схід від міста Рава Руська був порівняно коротким епізодом Городоцької битви, яка точилась протягом 6-12 вересня 1914 р.. Після відступу у Східній Галичині та здачею Львова, австро-угорська армія закріпилася на лінії фронту Белз – Рава-Руська – Янів – Городок та підготувала контрнаступ проти російської імператорської армії. Бойові дії у цьому районі проводились динамічно та маневрено. Суцільної лінії фронту праутично не було і ситуація часто змінювалась швидко та несподівано.

У ніч з 6 на 7 вересня 2-й Тірольський полк із складу 3-ї дивізії австро-угорської армії у кількості приблизно 1200 стрільців під командуванням полковника Броша, неочікувано зайшов у тил супротивника і напав на російський тиловий табір біля с. Забір’я. У результаті стрімкого маневру тірольці розгромили та взяли в полон штаби 11-ї дивізії та 42-го полку російської імпереторської армії. Після цього, просуваючись серед ночі по незнайомій місцевості, австрійці несподівано для себе опинились поміж двох ворожих опорних пунктів. Росіяни помітили Тірольський полк і почали розстрілювати його із короткої відстані спочатку із кулеметів, а потім із польової артилерії. Вогонь був просто нищівним і багато тірольців полягло серед чистого поля. Допомогти у цій ситуації не було кому, а займати кругову оборону було б смерті подібно. Тому полковник Брош віддає наказ розпочати штурм російських позицій під Гійче. Піднявшись на повний зріст із шаблею в руці Брош вигукнув «за мною» і впав замертво із пробитим серцем. Решта тірольських стрільців або загинули, або потрапили у полон до росіян. Того дня під Гійче 2-й полк Тірольських цісарських стрільців потерпів нищівну поразку. Убитих з обох боків було так багато, що після бою місцеві селяни засипали тіла піском просто на місці загибелі .

Влітку 1915 року тракторист місцевого поміщика Здіслава Обертинського під час польових робіт виорав у полі клапоть сукна, а з ним –  останки австро-угорського офіцера. Поруч були віднайдені військові петлиці полковника. Із цього та інших ознак було зроблено висновок про те, що тлінні останки належали командиру 2-го полку Тірольських цісарських стрільців Александру Брошу. Рештки офіцера були перевезені на тимчасове зберігання до родинного гробівця  Обертинських.

Бойові побратими у Тіролі були настільки зворушені втратою товаришів, що вирішили самостійно увічнити пам’ять про героїчну загибель  2-го полку Тірольських цісарських стрільців та профінансували будівництво величного меморіалу. У 1917 році будівництво військового цвинтаря було завершено.

Ескізний малюнок пантеону, до якого було перепоховано останки полковника Броша, 1918 р. (ДАЛО)

На ньому знайшли свій спочинок як австрійські, так і російські воїни. Незважаючи на важкі часи (Перша світова війна ще тривала) неподалік Гійче було споруджено справжню перлину монументального мистецтва. До важких будівельних робіт залучались місцеві селяни та італійські військовополонені. Сам військовий цвинтар складається із комплексу двох дільниць, відокремлених одна від одної дорогою. На одній з них покояться тірольці, на протилежній – росіяни. Австрійська частина меморіалу вирізняється помпезністю. У центрі її височіє витесаний із каменю пантеон із написом «Тут спочивають герої». Відомо, що на цвинтарі біля Гійче поховано 195 воїнів австро-угорської армії із 2-го полку Тірольських цісарських стрільців. Серед них – полковник Брош та 12 офіцерів. На російській частині поховані 95 росіян.

Певний час дискусію викликало питання про те, у якому саме місці покояться останки полковника Броша. Окремі дослідники стверджували, що в 30-х роках вони були перепоховані із Гійче до Відня. Однак, при ближчому ознайомленню із архівними документами із фондів ДАЛО, можемо стверджувати, що тлінні останки полковника тірольських стрільців були таки залишені на території меморіалу.

Австрійська частина військового меморіалу Гійче

Справді, у 1934 році, в 20-ту річницю загибелі полковника Броша, його вдова Наталія Брош письмово повідомила Львівське воєводство про своє бажання перепоховати останки чоловіка у Австрії. Аргументувала вона це тим, що за чутками, які дійшли до неї, меморіал у Гійче перебуває у жалюгідному стані і для належного вшанування пам’яті полковника, останки було б доцільніше перенести на цвинтар у Відні. Усе йшло до цього. Воєводське управління готувалось до перепоховання і була навіть попередня домовленість із фірмою, яка спеціалізувалась на транспортуванні останків через кордон.

Однак, остаточне рішення вдова Брош планувала прийняти особисто відвідавши військовий меморіал у Гійче. Коли ж вона приїхала, то несподівано змінила свою думку, про що свідчить лист представника вдови майора Гортвіга. У ньому майор пише, що Наталія Брош особисто переконалась у тому, що він перебуває у цілком задовільному стані. Тому вона вважає, за краще, якщо останки полковника Броша будуть покоїтись серед могил «його солдатів». Була лише єдина умова. Останки полковника мали бути перенесені із звичайної могили у центрі кладовища – до крипти мавзолею. Виявляється, при будівництві меморіалу, передбачалося, що полк. Броша поховають у мавзолеї. Але оскільки свого часу для крипти не було знайдено відповідної кам’яної плити, то останки було тимчасово поховано у центрі цвинтаря у звичайному похованні.

Умову вдови Брош було задоволено та виконано. У фондах ДАЛО зберігся протокол перепоховання полковника австро-угорської армії Александра Йозефа Броша Едлер фон Ааренау, датований 12 серпня 1935 року. Того дня його останки було ексгумовано із поховання N 73 та перенесено в мавзолей (пантеон) на тому самому військовому кладовищі села Гійче Равського повіту.

Отож, у дискусії про точнее місце поховання полковника Броша можемо поставити крапку.

За час радянської влади меморіал біля Гійче був у варварський спосіб зруйнований. Збереглись лише найкрупніші його елементи. Починаючи з 1994 року завдяки тірольському відділенню Австрійської меморіальної організації «Чорний хрест» та місцевій громаді пам’ятку було відновлено і відреставровано, а у червні 1996 року  – відкрито найбільший поза межами Австрії меморіал загиблим у Першу світову війну тірольцям.

Остап Козак

Статтю написано за матеріалами Державного архіву Львівської області (ДАЛО), а також використано «Hujcze 1914-1918», Persico Europe, 1996.